Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Чемеровецький районний суд Хмельницької області відмовив 16-річному позивачеві у задоволенні вимоги про позбавлення його батька батьківських прав. Суд встановив, що для застосування такого крайнього заходу немає ані достатніх підстав, ані гострої соціальної необхідності.
Звертаючись до суду, підліток пояснив, що фактично не знає свого біологічного батька, оскільки той залишив сім’ю через кілька місяців після його народження. За словами хлопця, чоловік не брав участі в його вихованні, не виявляв бажання бачитися з ним і не підтримував спілкування.
Під час судового розгляду справи юнак додав, що планує здобувати вищу освіту за кордоном і не хоче залежати від дозволу рідного батька на виїзд. Сказав, що кілька років тому батько вже відмовився надати такий дозвіл для поїздки на екскурсію.
Відповідач у судовому засіданні заперечив проти позбавлення його батьківських прав. Він вказав, що регулярно сплачував аліменти на утримання сина та не має заборгованості. За його словами, спілкуватися з дитиною йому перешкоджала колишня дружина, із сім’єю якої в нього весь час виникали конфлікти.
Орган опіки та піклування дійшов висновку про недоцільність позбавлення чоловіка батьківських прав щодо неповнолітнього сина.
На думку суду, в матеріалах справи немає достатніх, беззаперечних і переконливих доказів винної поведінки батька, яка б свідчила про свідоме нехтування ним батьківськими обов’язками й ухилення від виховання дитини.
Суд зауважив, що саме по собі проживання сина з матір’ю, участь батька у його вихованні не повною мірою та неприязні стосунки між батьками не є достатніми підставами для застосування до батька крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав. До того ж таке рішення не відповідає інтересам самої дитини.
«Позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, а також найсуворішою санкцією в сімейному праві, необхідність застосування якої за обставин цієї справи не доведено», – констатував суд.
Рішення не набрало законної сили та може бути оскаржене до апеляційного суду.

