Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 червня 2026 року за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 194 (Умисне знищення або пошкодження майна) КК України, засуджено громадянина України Я.

Під час розгляду справи було встановлено, що 30 березня 2026 року приблизно о 21 год. 30 хв. громадянин Я. з використанням заздалегідь придбаної легкозаймистої суміші умисно здійснив підпал, внаслідок чого відбулось займання вхідних дверей до будівлі та поруч розташованих конструктивних елементів стін, підлоги та навісу приміщення одного з комерційних банків у Черкасах.

У судовому засіданні громадянин Я. вину визнав та детально виклав обставини подій.

Зокрема, в березні 2026 року він познайомився на сайті знайомств з дівчиною, з якою домовився про зустріч у вечірній час 30 березня 2026 року. Коли обвинувачений підійшов до місця зустрічі, йому зателефонував чоловік, який представився співробітником СБУ. Цей чоловік спочатку попросив допомогти спіймати дівчину, на зустріч із якою прямував Я., і яка начебто співпрацювала з державою-агресором, а потім надіслав відеозапис про затримання цієї дівчини. Після цього, Я. отримав вказівку, що потрібно допомогти спіймати ще одну людину, яка співпрацювала з указаною дівчиною.

Сприймаючи слова та відео співрозмовника реально, Я. погодився на подальшу допомогу.

Співрозмовник у месенджері «Телеграм» почав надавати детальні інструкції подальших дій і наказав Я. пройти до однієї з АЗС у Черкасах, де йому скинули на карту гроші. За ці гроші він придбав каністру з бензином, а в іншому магазині – сірники та пакет для приховання каністри, що він і зробив. Потім, за вказівкою так званого "співробітника СБУ", Я. попрямував до відділення одного із банків, де начебто переховувалась людина, яку вони шукали, і яку в подальшому мали затримати.

Після прибуття до приміщення банку, Я. отримав завдання: перевірити, чи є хтось поруч, чи є підозрілі автомобілі; сфотографувати двері банку і надіслати світлину.

Надалі, на фото було відмічено - куди йому іти і повідомлено, що робити.

Після цього Я. взяв каністру, розлив бензин на порозі, дістав сірники і, відійшовши на безпечну відстань, здійснив підпал.

Далі він отримав завдання знімати відео в режимі відеозв’язку, а скинувши відео – отримав вказівку йти додому.

Після цього вся переписка з т.зв. «співпробітником СБУ» на телефоні зникла.

Під час ухвалення вироку суд врахував, що громадянин Я. раніше несудимий, є студентом магістратури одного з університетів, неодружений, на утриманні дітей не має, проживає разом з матір’ю – особою з інвалідністю ІІ групи, та молодшим братом.

Обставинами, які пом'якшують покарання громадянина Я. судом визнано його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

За таких обставин суд призначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі за частиною 2 статті 194 КК України – 3 роки, та звільнив обвинуваченого на підставі статті 75 КК України від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку на 1 рік та покладенням на нього обов'язків відповідно до статті 76 КК України.

На даний час вирок не набрав законної сили та може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Із повним текстом вироку можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за номером справи № 712/7240/26.