Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

В інтерв’ю «Юридичній Газеті» Голова Вищого антикорупційного суду Ігор Строгий розповів, як за роки своєї роботи змінився суд, які головні висновки вже встиг зробити, що найбільше впливає на можливість розглядати справи в розумні строки, а також відповів на критику про обвинувальний ухил ВАКСу.
— У 2019 році ви пройшли конкурс і стали одним із перших суддів ВАКСу. Очікування від нового суду тоді були дуже високими. Як за сім років змінився суд і те, чого від нього очікує суспільство?
— Справді, на початку нашої діяльності у 2019 році суд фактично починав із нуля. Очікування суспільства були великі: що ми з першого дня почнемо, як кажуть, здійснювати «великі посадки». Ми ще тоді не уявляли, з яким масштабним і складним обсягом справ нам доведеться працювати. Мабуть, уже перший рік роботи показав, що ВАКСу доведеться дуже довго і багато працювати над тим, щоб здійснювати правосуддя й давати відповідний результат.
Саме на початку нашої діяльності ми мали розглядати винятково кримінальні провадження. Пізніше законодавці передали нам розгляд цивільних справ, а вже на початку повномасштабного вторгнення — ще й адміністративно-санкційні справи.
Ретроспективний погляд на семирічний період роботи показує, що суспільні очікування та наші фактичні результати роботи пройшли необхідне коригування. Цей час наочно продемонстрував реальний потенціал Вищого антикорупційного суду в умовах наявного суддівського корпусу та обсягу справ у провадженні.
Але важливо також зазначити, що суд не повинен бути націлений на виконання запитів, зокрема суспільних, певних програм чи ухвалення необхідних рішень. Ми здійснюємо судочинство в цивільних, кримінальних, адміністративних справах відповідно до закону та на засадах верховенства права.
— 25 березня 2026 року вас обрали головою Вищого антикорупційного суду — фактично пів року тому. Які головні висновки ви зробили за цей час?
— Раніше, будучи суддею, я не міг уявити масштаб управлінської відповідальності. Посада голови — це подвійне навантаження, адже ти відповідаєш і за правосуддя, і за діяльність суду загалом: роботу суддівського корпусу, апарату й репутацію установи. Голова суду повинен бачити всю структуру зсередини і ззовні, оперативно реагуючи на будь-які виклики та потреби.
Другий висновок — дуже сильний колектив у ВАКСі. Це те, на що можна й потрібно спиратися. Моє завдання полягає не в тому, щоб усе робити самому для суду, а якраз покладатися в багатьох випадках на надійний і компетентний апарат.
Третій — сьогодні ВАКС уже потребує не так становлення, як розвитку. Ми вже пройшли величезний шлях, напрацювали потужну судову практику. Верховний Суд наші рішення або коригує, або, навпаки, погоджується з ними. Це говорить про те, що ми вже накопичили великий досвід.
Сформована практика, але водночас зросло й навантаження. Сьогодні, наприклад, ми розглядаємо цивільні справи про визнання активів необґрунтованими. Це велика кількість позовів і значне навантаження на суддів, оскільки ці справи, зокрема, розглядаються колегіально (троє суддів мають бути залученими до розв’язання однієї справи, а це ускладнює нашу роботу). Також навантаження зросло через справи, які стосуються застосування санкцій.
Тому моє головне завдання зараз — забезпечити умови для того, щоб розвиток ВАКСу загалом і суддів зокрема відбувався системно.
— Наскільки сформованою сьогодні можна вважати практику ВАКСу і в яких питаннях вона продовжує розвиватися?
— Продовжує розвиватися практика в тих справах, які в нас з’явилися пізніше. Це цивільні справи про визнання активів необґрунтованими, а також санкційні справи. ВАКС має унікальний досвід щодо розгляду цих категорій справ, до нас таку практику ніхто не напрацьовував. Тому попри те, що цивільні справи ми розглядаємо досить давно, кожен раз виникають нові обставини, які потрібно з’ясовувати.
Оскільки таку практику фактично напрацьовують лише ВАКС та Верховний Суд, вона ще не є остаточно сформованою, хоча певні позиції вже є сталими.
І так само можна говорити про адміністративні справи, які фактично у ВАКСі завершуються та не підлягають касаційному перегляду. Тому ця практика, ймовірно, ще буде коригуватися в майбутньому.
Водночас судова практика в кримінальних провадженнях (наприклад, хабарництво або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем) є більш-менш сталою, сформовано багато позицій Верховним Судом.
— Ви сказали, що зросло навантаження. Яка ситуація зараз?
— До ВАКСу як суду першої інстанції нещодавно було призначено 12 нових суддів. Вже з перших днів після призначення нові судді отримали справи. І це непрості справи.
До цього судді були максимально завантажені як залишками старих справ, так і новими щоденними надходженнями.
— Адвокати нерідко говорять про обвинувальний ухил ВАКСу і про те, що аргументи сторони захисту не завжди отримують таку саму увагу, як позиція обвинувачення. Наскільки, на вашу думку, ця критика обґрунтована?
— Мені відомо про ці висловлювання, і я ставлюся до них виважено. Суддівський корпус повинен бути готовим до критики, оскільки наші рішення не можуть задовольнити всі сторони процесу. Тож цілком природно, що сторона захисту іноді апелює до нібито обвинувального ухилу суду.
Однак важливо зазначити, що за час нашої діяльності Вищий антикорупційний суд ухвалив більше 5% виправдувальних вироків (із загальної кількості ухвалених вироків). Водночас по Україні цей показник менше 1%. І говорити про обвинувальний ухил ВАКСу немає підстав.
Переконаний, що практика ухвалення виправдувальних вироків триватиме. У разі, коли сторона обвинувачення не може довести вину поза розумним сумнівом, суд має керуватися нормами закону, а отже, ухвалити виправдувальний вирок.
Для мене насправді принципово, чи була почута сторона захисту в кримінальному процесі, чи всі слушні доводи сторони захисту суд сприйняв і оцінив. Це ми можемо спостерігати чи перевірити лише в судовому рішенні, в його мотивувальній частині.
І коли, наприклад, сторона захисту, обвинувачуючи суд в обвинувальному ухилі, наводить конкретні обставини, тоді це можна перевірити, а потім із цим або погодитися, або ні. Але коли це просто докори, критика через те, що суд ухвалив рішення не на користь сторони, то це абсолютно необґрунтовано. Але, знову-таки, я до цього ставлюся спокійно.
— ВАКС формує унікальну практику в санкційних справах та справах щодо необґрунтованих активів. Наскільки цей досвід сьогодні цікавий міжнародній професійній спільноті?
— Це унікальний досвід, тому що прецедентів (наскільки мені відомо), таких як в Україні, немає — з огляду на те, що такої війни, яка відбувається зараз в Україні, немає. Інші країни не можуть собі дозволити ухвалювати такі рішення, які зобов’язаний ухвалювати ВАКС відповідно до закону.
Мені здається, що інші країни Європи, мабуть, не готові до розгляду таких справ. Можливо, це й добре, адже в них немає підставі причин робити це. Але оскільки світ глобалізується, не виключено, що з часом подібні адміністративні справи про застосування санкцій будуть розглядатися і в інших країнах — щодо певних колаборантів, зрадників цих країн. І напрацьована ВАКСом практика може стати їм у нагоді.
Дуже часто щодо такої категорії справ проводяться круглі столи, які ініціюються, зокрема, іноземними партнерами. І вони справді проявляють інтерес до наших рішень.
— До того, як очолити ВАКС, ви тривалий час були суддею-спікером і багато працювали з публічною аудиторією. Наскільки цей досвід впливає на ваш підхід до комунікації суду сьогодні?
— Насамперед я вважаю, що успіх Вищого антикорупційного суду полягає в тому, що в нас на досить високому рівні організована комунікація із суспільством і сторонами у справах. У першій інстанції ВАКСу є шість суддів-спікерів, а в АП ВАКСу — три судді-спікери, що разом із комунікаційним відділом дає змогу оперативно реагувати на виклики.
Як суддя-спікер я часто брав участь у заходах, коли ВАКС відвідували студенти і школярі. На моє переконання, саме цьому поколінню потрібно показувати, роз’яснювати нашу діяльність, тому що їм тут далі жити та відбудовувати Україну. Вони мають розуміти, що в країні є такий суд, як ВАКС, який здійснює важливу роботу, розглядає, зокрема, кримінальні провадження, пов’язані з корупцією. Тим самим ми підвищуємо довіру до суду.
Судді-спікери в нас часто залучаються до роз’яснення тих рішень, які в суспільстві викликають інтерес. З іншого боку, буває, що ухвалене рішення не зовсім зрозуміле, оскільки ще ніхто не бачив повного тексту. Тут роль судді-спікера також важлива.
А коли вже є повний текст рішення, такий суддя за необхідності може пояснити його зрозумілою для стороннього спостерігача мовою.
Тому досвід спікера для мене дуже важливий. І не виключаю, що коли перестану бути головою ВАКСу, можливо, продовжу бути суддею-спікером.
— Ухвали ВАКСу, зокрема щодо застав, та виправдувальні вироки часом викликають критику з боку громадськості. Чи має суд виходити з публічними роз’ясненнями у таких випадках, чи за суддю має говорити виключно текст судового рішення?
— За роки своєї роботи я зрозумів, що людям складно сприйняти суть судового рішення без роз’яснення. Суддя, проголосивши резолютивну частину рішення, фактично пояснив, що він конкретно вирішив. Проте він не пояснив, чому дійшов до таких висновків, чому він ухвалив те чи інше рішення. Тут, на мій погляд, важливо, щоб працював інститут суддів-спікерів, який, де це необхідно, має роз’яснювати рішення, мотиви.
Водночас це не повинно перетворитися на виправдування, чому саме таке рішення ухвалено. Потрібно пояснити зрозумілою мовою, але мати межі. Ми не повинні вступати в дискусію із суспільством, сторонами, чи правильно ухвалене рішення. Судді просто мають пояснити (коротко і зрозуміло, якщо це необхідно), які докази були досліджені, що вимагає закон.
Суспільство завжди, коли чує рішення і з ним не погоджується, не знає деталей справи. Такі деталі відомі лише судді або колегії суддів, які ухвалили рішення, і сторонам. Тут потрібно поєднати баланс: з одного боку, не виправдовуватися, з іншого — не ускладнювати саме рішення, пояснюючи його простою мовою.
— Що найбільше впливає на можливість ВАКСу розглядати справи у розумні строки?
— Це глобальний виклик для нас. Почну з того, що зараз це, звісно, війна, зокрема повітряні тривоги.
У цьому й полягає складність. Якщо сторони погоджуються на подальший розгляд справи, ми продовжуємо засідання, паралельно слідкуючи за безпековою ситуацією. Проте коли учасники процесу заперечують, керуючись цілком законним правом і безпековими міркуваннями, ми маємо зупинити процес і забезпечити їм можливість пройти до укриття.
Звісно, такі ситуації були із самого початку повномасштабного вторгнення, але не в таких масштабах, адже тоді Київ не обстрілювали так інтенсивно. Зараз під час повітряних тривог сторони кажуть: «Давайте ми підемо в укриття». Дуже часто тривоги тривають стільки, скільки було заплановано проводити засідання, тобто фактично воно може не відбутися взагалі.
Другий момент — це та кількість суддів, які працювали в нас до вересня цього року. Нас було в першій інстанції 29 суддів (з них двоє прийшли лише рік тому). Юрисдикція ВАКСу поширюється на всю Україну, і жодні інші суди не можуть розглядати усі категорії кримінальних, цивільних, адміністративних справ, які належать до підсудності ВАКСу.
Плюс більшість справ (особливо старі) розглядаються колегіально, що є також проблемою. З часом її відкоригували: дали можливість розглядати деякі справи суддею одноособово. Проте старі справи продовжуємо розглядати колегіально.
Також момент із поведінкою учасників, зокрема зловживання правами. Відсутність аргументів і доказів на підтвердження позиції може свідчити про зловживання процесуальними правами. Це виявляється, зокрема, в ігноруванні судових засідань або систематичному поданні тотожних за змістом клопотань. Це все впливає на можливість суду розглядати справи в розумні строки.
Окреме питання — це обсяги матеріалів справ, які сягають від 100 до 500 томів, хоча є і менші об’єми. Але все одно дослідити таку кількість документів, допитати понад десяток свідків (подекуди кількість свідків сягає 100 осіб), оцінити, описати…
У ВАКСі затвердили на зборах суддів Стратегію інституційного розвитку Вищого антикорупційного суду на 2026–2028 роки, в якій передбачили якраз подолання тривалого розгляду справ.
— Скільки часу в середньому зараз ВАКС розглядає одну справу?
— Якщо це одноепізодна справа, яку розглядає один суддя, то це близько року. Якщо це хабар, небагато доказів (скажімо, 20–50 томів), то менше року. Можливо, в ідеальній ситуації — шість-сім місяців.
Якщо йдеться про колегіальний розгляд і складну, багатоепізодну справу, пов’язану з економікою, є багато свідків, то це займає більше трьох років.
Ми сподіваємося, що нові судді зможуть інтенсивніше призначати засідання та розглядати справи. Тому я думаю, що десь за рік-два ми зможемо вже говорити про те, що є позитивний результат у тому, що нові судді примножать наявні досягнення.
— Як змінилася практика ВАКСу щодо угод про визнання винуватості після законодавчих змін?
— Звісно, це пришвидшило розгляд. До внесення змін Вищий антикорупційний суд затверджував угоди, але у меншій кількості. Це очевидно покращило ситуацію, оскільки процедура укладення угод, її можливість загалом стала зрозумілішою.
По-друге, ми бачимо, що в кримінальних провадженнях вже почали укладати угоди, які передбачають реальне покарання, чого раніше взагалі не було.
Також є потужний момент щодо відшкодування завданих збитків на підставі таких угод — це мільярдні суми. До того ж сплачуються штрафи, перераховуються гроші на потреби ЗСУ, що надважливо в наш час. Іноді суспільство це критикує, але якщо особа готова перерахувати кошти на потреби ЗСУ (в іншому разі вона б їх не перерахувала), то це важливо, оскільки часто йдеться про мільйони гривень.
Тут потрібно зазначити, що Вищий антикорупційний суд не виступає статистом у цьому процесі. Ми перевіряємо кожну угоду на законність та відповідність інтересам суспільства. Оцінюємо все: що саме дасть ця угода конкретному провадженню та чому сторони вирішили її укласти.
— Які питання при затвердженні таких угод сьогодні викликають найбільше дискусій? Наскільки виправданою є критика, що угода дає змогу обвинуваченому уникнути реального покарання?
— Якщо дивитися на ситуацію поверхово й не заглиблюватися в деталі, то це може виглядати так: особа уклала угоду, отримала вирок із випробувальним терміном і нібито уникла відповідальності. Але насправді це зовсім не так.
Для особи це має негативні наслідки. Насамперед питання репутації. Вона вже вважається такою, що має судимість, є певні обмеження в майбутніх призначеннях на посади. У неї може бути конфісковано майно, якщо це передбачається угодою.
Особа відшкодовує збитки та зобов’язана викрити спільників, якщо цей злочин вчинявся в змові з кимось. І це дуже часто допомагає або розкрити краще цей злочин, або розкрити інший, пов’язаний із ним, або взагалі не пов’язаний і навіть невідомий органу досудового розслідування. Від цього є багато користі.
Також це все оптимізує роботу суду, адже він не проводитиме повний судовий розгляд. І я загалом вірю в те, що з часом угоди укладатимуться більше з реальним покаранням. З яким строком покарання — це вже індивідуальне питання.
— Питання належного приміщення для ВАКСу не вирішувалося роками. Уряд уже затвердив відповідний план. Що його реалізація змінить у практичній роботі суду?
— Практично з першого дня нашої діяльності перша інстанція перебувала у двох приміщеннях. Це створювало серйозну незручність для нас, тому що кожного дня судді їздили один до одного у різні будівлі для розгляду справ. Це матеріальні витрати, часові. Загалом це ще й небезпечно, тому що суддя може перебувати під обстрілом. Упродовж всього часу роботи ми комунікували про надання нам одного приміщення, необхідного для здійснення правосуддя.
Приміщення АП ВАКС вже не відповідає потребам суду: там недостатньо залів, а після призначення нових суддів немає й потрібних кабінетів.
І ось практично з весни питання почало поступово вирішуватися, а в червні Уряд ухвалив рішення про виділення нам приміщення. Остаточно питання було вирішено в серпні, коли приміщення передали в управління. Наразі це приміщення непридатне для здійснення правосуддя, оскільки суд там раніше ніколи не розміщувався, немає залів. Там є кабінети, в яких можна розмістити суддів, водночас здійснювати правосуддя неможливо.
Зараз ми розпочали підготовку до того, щоб це приміщення пристосувати до діяльності ВАКСу. Ми сподіваємося, що до 1 липня наступного року переїдемо туди і здійснюватимемо правосуддя першої інстанції в одному приміщенні.
Крім цього, там буде забезпечено повноцінне укриття для всіх (зокрема учасників). Також будуть облаштовані зали засідань в укритті (їх буде небагато), де ми зможемо, не перериваючись, розглядати деякі справи. Це приміщення за площею відповідає нашим вимогам.
— Яким ви бачите ВАКС через п’ять років? Які інституційні та технологічні зміни для цього потрібні?
— Я сподіваюся, що надалі ВАКС лише продовжуватиме свій розвиток, шлях вперед. Ми починали з нуля, а сьогодні вже можемо говорити про певний набутий авторитет. Сподіваюся, що через 5–10 років ВАКС стане не тільки сильнішим та авторитетнішим, а й таким, чиїм рішенням довірятимуть через те, що вони є законними, обґрунтованими і мотивованими.
Безумовно, наша спроможність має ґрунтуватися також і на технологічних змінах. Нам потрібно активно впроваджувати електронний документообіг та йти в ногу з часом. У деяких категоріях справ ми вже повністю відмовилися від паперу, і я сподіваюся, що згодом суд цілковито перейде на цифровий формат.

