Суддя касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Наталія Сакара прочитала лекцію «Правові позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у цивільних справах» і розповіла про найбільш важливі рішення Об’єднаної палати та колегій суддів КЦС ВС, прийняті протягом цього року.

Наталія Сакара звернула увагу на постанову ОП КЦС ВС від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18, в якій зроблено висновок щодо права на пред'явлення позову про зняття арешту з майна. Під час розгляду цієї справи постало питання, чи може боржник у виконавчому провадженні оскаржити в порядку позовного провадження дії державного чи приватного виконавця щодо накладення арешту на майно. Суд дійшов висновку, що сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Натомість, пояснила доповідачка, якщо особа не є боржником, але вважає, що арештоване майно належить їй, вона може пред’явити позов про зняття арешту.  

Доповідачка також навела постанову ОП КЦС від 20 вересня 2021 року у справі № 200/17337/17. Позивач як член сім’ї вселився до кімнати в гуртожитку, проживав у ній та ніс усі витрати, пов’язані з утриманням спірного приміщення. Натомість наймач кімнати був відсутнім понад 10 місяців, тож позивач просив суд визнати його таким, що втратив право користування житловим приміщенням. Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позову, вважаючи, що використано неналежний спосіб захисту. Однак ОП КЦС зробила висновок, що така особа має право на звернення до суду, зокрема й з позовом про визнання наймача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Постанова ОП КЦС від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 стосується пред’явлення позову до філії або представництва компанії, які не є юридичними особами. У постанові зроблено висновок, що ці суб’єкти не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Наталія Сакара пояснила, що раніше існувала практика, коли в подібних справах суди визнавали філії та представництва неналежними відповідачами й залучали їх як сторони юридичних осіб.  Серед науковців така позиція піддавалася критиці. Адже про неналежного відповідача можна вести мову лише у випадку, якщо є такий відповідач. У цій справі ОП КЦС роз’яснила, що представництво чи філія не можуть бути стороною у справі. До того ж, уточнила Наталія Сакара, йдеться як про відповідача, так і про позивача. У таких випадках суд має закрити провадження у справі. 

Також у цій постанові зроблено висновок про те, що юридичну особу в суді може представляти керівник відокремленого підрозділу, якщо він має довіреність, у якій вказані відповідні його процесуальні повноваження.

Наталія Сакара навела низку постанов КЦС ВС щодо можливості звернення до суду в електронній формі. Вона зауважила, що деякі правові позиції дещо втратили актуальність після початку роботи ЄСІТС, однак поки система не запрацює повною мірою, суди можуть приймати документи, які надходять на офіційну електронну адресу, а не через електронний кабінет. 

Зокрема, в постанові КЦС ВС від 16 червня 2021 року у справі № 629/794/19 зроблено висновок, що учасник справи вправі обрати зручний для нього спосіб звернення до суду як у паперовій формі зі скріпленням власноручним підписом, так і шляхом надсилання заяви (позовної заяви, скарги) в електронному вигляді через систему «Електронний суд» із використанням власного електронного цифрового підпису без необхідності подання паперового примірника.

Доповідачка акцентувала, що електронні документи мають бути обов’язково засвідчені ЕЦП. Натомість якщо надсилається відсканована копія документа з власноручним підписом, такий документ вважається неналежно оформленим, і суд залишає документ без руху та пропонує особі надати належно оформлені документи.

Крім того, Наталія Сакара звернула увагу на кілька постанов КЦС ВС щодо оформлення додатків до позовних заяв, заяв, скарг, що подаються в електронній формі. Ці постанови набули актуальності з початком роботи електронного суду. Зокрема, доповідачка зауважила, що в разі направлення до суду документа в паперовій формі не можна його направляти іншим учасникам в електронній формі. «Перед тим як звернутися до суду, особа визначається, в якій формі подавати документи, і повинна їх направляти всім в однаковій формі», – сказала вона.

Постанова ОП КЦС ВС від 1 березня 2021 року у справі № 201/16014/13-ц, яку також навела Наталія Сакара, стосується процесуального правонаступництва у разі зміни власника майна, обтяженого іпотекою, на підставі договору про його відчуження. В ній зроблено висновок, що в разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов’язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно. Отже, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна. Доповідачка звернула увагу, що в цій справі відчуження іпотечного майна відбулося після ухвалення рішення судом першої інстанції і до набрання рішенням законної сили. Однак цей висновок слід застосовувати й у разі, якщо справа ще перебуває на розгляді суду, а позивач дізнався про перехід права власності на іпотечне майно.

Наталія Сакара навела постанови КЦС ВС і про те, що ухвала про забезпечення судових витрат не може оскаржуватись окремо від рішення суду по суті спору; суд може розглянути ухвалу про забезпечення позову до відкриття провадження у справі;  щодо відсутності предмета спору як підстави для закриття провадження у справі; про те, що повторна неявка позивача в підготовче провадження не є підставою для залишення позовної заяви без розгляду, та ін.

Із презентацією Наталії Сакари можна ознайомитися тут.

Верховний Суд