26 вересня 2025 року в м. Тернополі відбулася науково-практична конференція «Способи захисту прав кредиторів та боржника в процедурах банкрутства, їх ефективність», організована Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у співпраці з Господарським судом Тернопільської області за підтримки Німецького фонду міжнародного правового співробітництва (IRZ) та Міжрегіонального експертного центру «ПРО ДЖАСТІС». Захід об’єднав суддів усіх трьох інстанцій, народних депутатів, представників Міністерства юстиції України, Державної податкової служби України, арбітражних керуючих, науковців, працівників банківської сфери, асоціацій і міжнародних експертів.

З вітальним словом до учасників заходу звернулася голова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Лариса Рогач. Вона наголосила, що інститут банкрутства є не лише правовим механізмом, а й важливим інструментом економічної політики держави. Від його ефективності залежить рівень довіри до фінансової системи, захищеність бізнесу та передбачуваність інвестиційного середовища. Голова КГС ВС звернула увагу на об'єктивні виклики, спричинені війною, які призвели до зростання кількості справ про банкрутство, що підтверджується, зокрема, статистикою Господарського суду Тернопільської області. Вона закликала учасників до глибокого аналізу причин цих процесів і розробки дієвих механізмів реагування.

Особливу увагу було приділено новелам законодавства. Лариса Рогач нагадала, що з 1 січня 2025 року набули чинності зміни до КУзПБ, якими запроваджується процедура превентивної реструктуризації. Цей інструмент спрямований на запобігання банкрутству на ранніх стадіях, що дасть змогу зберегти життєздатні підприємства. Впровадження цієї та інших новел, за словами спікерки, потребує не лише змін у судовій практиці, але й вирішення низки технічних та організаційних питань.

Вона також пригадала результати минулорічної конференції, наголосивши, що напрацьовані пропозиції щодо виділення процедури превентивної реструктуризації в окрему книгу в КУзПБ були враховані при підготовці законодавчих змін. Це, на її думку, підтверджує практичну цінність таких зустрічей і важливість їх системності.

На завершення Лариса Рогач зауважила про важливість відкритого діалогу між усіма зацікавленими сторонами для подальшого вдосконалення процедур банкрутства в Україні.

Також з вітальним словом до учасників звернувся голова Господарського суду Тернопільської області Володимир Гевко. Він насамперед звернув увагу на стрімке зростання кількості справ про банкрутство, яке значно прискорилося через пандемію COVID-19 і повномасштабну війну. Володимир Гевко акцентував на винятковій складності й тривалості таких проваджень, які характеризуються великим обсягом матеріалів та значною кількістю учасників. За його словами, деякі з цих справ перебувають у судах ще з 2004 року, що створює надзвичайне навантаження на судову систему і вимагає системних рішень для оптимізації процесів.

Як відповідь на ці виклики було запропоновано два ключові напрями роботи: перегляд коефіцієнтів судового навантаження, оскільки поточні норми не відображають реальних затрат часу і ресурсів суддів у справах про банкрутство та прискорення повного переходу у справах про банкрутство до електронного судочинства. «Фактично матеріали справи в електронному вигляді в діловодстві суду сформовані на 100 %», — зазначив Володимир Гевко. За його словами, частина суддів Господарського суду Тернопільської області погодилася впроваджувати такий механізм розгляду.

Заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку Олексій Мовчан у вітальному слові зауважив, що процедури банкрутства є не лише процесуальними механізмами, а й важливим економічним індикатором, особливо в умовах воєнного стану. Він нагадав, що інститут превентивної реструктуризації запроваджено відповідно до європейської директиви як частини механізму Ukraine Facility. На сьогодні вже є п’ять справ у судах щодо превентивної реструктуризації, а один план реструктуризації затверджено.

За словами Олексія Мовчана, вже ведуться напрацювання змін до законодавства про банкрутство в контексті малого та середнього бізнесу.

Член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики Роман Бабій у своєму виступі, серед іншого, зробив акцент на важливих законодавчих ініціативах, що стосуються процедур банкрутства. За його словами, зараз опрацьовується концепція передання окремих справ про банкрутство на розгляд арбітражів. Як зауважив спікер, це ще не законодавча ініціатива, а лише ідея, яка передбачає можливість передачі боржником майнових спорів, пов’язаних із його майном або укладеними ним правочинами, на розгляд міжнародного комерційного арбітражу чи третейського суду за згодою комітету кредиторів, за винятком випадків, прямо визначених КУзПБ.

Роман Бабій також повідомив, що на розгляді Комітету Верховної Ради України перебувають два законопроєкти — № 11128 і № 11128-1, які пропонують протилежні підходи до розгляду податкових спорів у процедурах банкрутства: перший передбачає передати спори, стороною яких є платник податків, щодо якого порушено справу про банкрутство, до адміністративних судів, тоді як альтернативний — збереження концентрації всіх таких справ, зокрема спорів із податковою, оскарження податкових повідомлень-рішень, у господарських судах, що відповідає принципам, закладеним у КУзПБ. Доповідач підкреслив важливість ухвалення законодавчого рішення задля забезпечення сталості та єдності судової практики у цій сфері.

Заступник Міністра юстиції України Людмила Кравченко окреслила стратегічне бачення Міністерства юстиції України щодо реформування інституту неплатоспроможності. Вона наголосила, що в умовах сучасних викликів для економіки та бізнесу вкрай важливо змінити парадигму сприйняття процедур банкрутства.

За її словами, Мін’юст вже розробив законопроєкт про запровадження спрощених процедур банкрутства для суб'єктів мікро-, малого та середнього підприємництва. Документ направлено до Європейської комісії на його відповідності директивам ЄС, після чого його буде передано на розгляд до парламенту.

Перша панель конференції була присвячена темі «Захист прав кредиторів: актуальні виклики». Її модерував секретар судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС Олег Васьковський. У вступному слові суддя зазначив, що проведення щорічних заходів, присвячених питанням банкрутства, стало традицією для ВС. Такі зустрічі спрямовані на поглиблення взаємодії між суддями, законодавцями і стейкхолдерами, створення простору для фахового обговорення актуальних питань. Цьогорічна тема — «Способи захисту прав кредиторів та боржника в процедурах банкрутства» — охоплює широкий спектр аспектів, пов’язаних з ефективністю застосування процесуальних інструментів. Він підкреслив, що це не просто перелік проблем, а спроба показати весь інструментарій, через який досягається мета банкрутства: звернення кредиторів, відкриття провадження, визнання правочинів недійсними, притягнення до відповідальності. Ефективність судових процедур в цілому, за його словами, залежить від того, наскільки дієві ці інструменти.

Олег Васьковський звернув увагу на значення ст. 7 КУзПБ, у межах якої перетинаються питання спеціалізації та юрисдикції, і наголосив на необхідності подальшого її унормування. Він зазначив, що під час розгляду справ про банкрутство відчувається нестача правових норм, які б системно регулювали правовий режим майна боржника. ЦК України, за його словами, лише епізодично згадує про банкрутство і не охоплює відповідних майнових аспектів. Після скасування ГК України засади банкрутства залишилися визначеними лише в межах КУзПБ, проте потребують подальшого розвитку та виведення на рівень нового законодавчого регулювання, що виходило б за межі чинного кодексу.

Секретар судової палати КГС ВС зупинився й на питанні щодо відповідальності у справах про банкрутство. Він нагадав, що ВС зробив важливий крок, визначивши правову природу солідарної та субсидіарної відповідальності, продовживши підходи Великої Палати ВС. Водночас, за його словами, у законодавстві досі бракує норм, які б належно врегульовували це питання, тому необхідно розробляти додаткові механізми для забезпечення ефективності відповідальності в межах процедур банкрутства. На завершення Олег Васьковський сказав про нові виклики, зокрема вплив цифровізації та штучного інтелекту на здійснення правосуддя у справах про банкрутство, і закликав учасників до конструктивної професійної дискусії.

Про суперечливі аспекти відкриття провадження у справі про банкрутство в ракурсі «спору про право» як альтернативного способу захисту порушеного права розповів суддя Західного апеляційного господарського суду Олег Матущак. Він простежив еволюцію розвитку норм законодавства, що регулюють стадію відкриття провадження у справі від Закону України «Про банкрутство» 1992 року до чинного КУзПБ 2019 року. Доповідач підкреслив, що матеріально-процесуальна перешкода у вигляді «спору про право» завжди існувала й існує як необхідна передумова відкриття провадження, і вона є не тимчасовою, а постійною потребою розвитку правовідносин. Особливу увагу спікер приділив граматичному тлумаченню словосполучення «підлягає вирішенню» у ч. 6 ст. 39 КУзПБ, що, за його словами, вказує на майбутній характер вирішення спору в порядку позовного провадження.

Суддя зазначив, що «спір про право» виникає під час попереднього засідання як наслідок заперечень боржника проти вимог ініціюючого кредитора і може бути вирішений лише в позовному провадженні. Натомість твердження, що спір повинен існувати вже на момент подання заяви або що боржник може самостійно його створити як перешкоду, є безпідставними. З огляду на ст. 5 ГПК України боржник не може самостійно ініціювати спір про право до звернення кредитора, а створення такого спору можливе лише як наслідок поданого позову. Він наголосив, що звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство не може вважатися альтернативним способом судового захисту, оскільки такий спосіб не передбачений ані ст. 16 ЦК України, ані ст. 5 ГПК України, і не може бути закріплений договором з огляду на специфіку цих правовідносин.

Суддя Господарського суду Одеської області Лілія Грабован висвітлила проблемні аспекти подання та розгляду судом заяв кредиторів з вимогами до боржника. Вона наголосила, що за останні роки судова практика еволюціонувала від формальної фіксації боргу до його ретельного розгляду по суті на основі підвищеного стандарту доказування, запровадженого ВС. Однак реалізація цього підходу стикається зі значними процесуальними обмеженнями, які закладені в чинному законодавстві й не дозволяють суддям повноцінно досліджувати складні та спірні вимоги.

Ключовою перешкодою для ефективного правосуддя, на думку судді, є відсутність у господарського суду, що розглядає справу про банкрутство, необхідного інструментарію для всебічного аналізу доказів. Ця прогалина не дає змоги повною мірою захистити права як боржника, так і добросовісних кредиторів.

Серед запропонованих шляхів вирішення проблеми Лілія Грабован навела як приклад досвід диференціації вимог кредиторів у Великій Британії та США, коли прості й безспірні вимоги, які не потребують дослідження, розглядаються або арбітражним керуючим, або в спрощеному порядку судом, а складні, у яких є необхідність ретельного дослідження, — у порядку позовного провадження. Особливу увагу вона приділила податковим спорам, підкресливши важливість принципу концентрації спорів і розгляд питання про стягнення, визначення податкового боргу судом, у провадженні якого розглядається справа про банкрутство. Такий підхід допоможе уникнути багаторічних затримок, сформувати остаточний реєстр вимог кредиторів і зробити процедуру банкрутства більш прозорою та ефективною.

Представник Державної податкової служби України Сергій Шкуро зосередився на питаннях податкових зобов’язань у процедурах банкрутства. Він звернув увагу на системну проблему в КУзПБ, яка, на його думку, призводить до значних втрат державного бюджету. Спікер наголосив, що чинна норма ч. 3 ст. 52 Кодексу дозволяє автоматично списувати податковий борг, що виник за три роки до дати проведення зборів кредиторів, а не до моменту відкриття справи про банкрутство. Це створює умови, за яких підприємства, перебуваючи роками у процедурі розпорядження майном, накопичують підстави для списання податкової заборгованості, позбавляючи при цьому податковий орган права голосу та можливості вплинути на ситуацію.

На його переконання, ця норма є наслідком нелогічного перенесення положень із процедури досудової санації, де вона була виправданою, у загальну процедуру банкрутства. Як наслідок, виникла правова колізія: одна стаття Кодексу суперечить цілій низці інших статей, зокрема статтям 1, 41, 45, 47, 49, 125 КУзПБ, які чітко визначають датою розмежування вимог кредиторів саме день відкриття провадження у справі.

Сергій Шкуро запропонував два шляхи вирішення проблеми. По-перше, закликав суддів застосовувати системне тлумачення норм Кодексу, враховуючи його мету і дух, а не лише букву закону. По-друге, він наголосив на необхідності внесення законодавчих змін.

Член Незалежної асоціації банків України Андрій Джура виступив із доповіддю на тему «Статус кредитора у справі про банкрутство». Зокрема, звернув увагу на ключові системні проблеми, з якими стикаються кредитори, і відзначив роль ВС у формуванні позитивної практики. При цьому він підкреслив, що попри поширену думку про прокредиторський характер КУзПБ на практиці існує чимало обмежень та ризиків для кредиторів.

Доповідач розповів і про право ініціюючого кредитора обирати арбітражного керуючого, що створює ризики зловживань через можливі зв’язки кредитора з боржником та порушує принцип рівності між кредиторами. Він окреслив проблематику строків і автоматичних рішень у процедурі банкрутства, зокрема зняття мораторію, а також розповів про новели, пов’язані з превентивною реструктуризацією та крос-класовим затвердженням плану санації. Спікер зауважив, що поступові зміни в законодавстві призводять до послаблення процесуальних прав кредиторів, особливо забезпечених, яких у низці випадків позбавляють права голосу, навіть коли вони є основними кредиторами у справі.

Значну увагу доповідач приділив практиці розподілу коштів від реалізації заставного майна, наголошуючи на випадках, коли вони не надходять до забезпеченого кредитора, що суперечить його очікуванням і ставить під сумнів ефективність цивілістичних правових конструкцій, які кредитори при входженні у відносини з боржником закладали.

Суддя Великої Палати Верховного Суду Олександр Банасько доповів про практику розгляду спорів щодо визнання недійсними фраудаторних правочинів у процедурах банкрутства. На початку презентації доповідач висвітлив поняття фроду, його кваліфікацію, санкції за його вчинення в закордонних юрисдикціях, звернувши увагу, що, зокрема, у США, Великій Британії, Фінляндії та Японії такі дії підлягають кримінальній відповідальності, і наголосив, що питання можливості криміналізації подібних дій в Україні потребує зваженого та збалансованого підходу.

Суддя коротко окреслив еволюцію конкурсного законодавства, яке за досить незначний проміжок часу суттєво оновилось, у зв’язку з чим збільшено «підозрілий період» для недійсності фраудаторних правочинів до 3 років, розширено перелік підстав такої недійсності тощо.

Доповідач представив узагальнений аналіз судової практики щодо недійсності фраудаторних правочинів у судовій практиці Великої Палати Верховного Суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, структурованої за окремими видами зобов’язань (купівля-продаж, позика, поставка тощо).

Олександр Банасько звернув увагу на проблематику способу захисту при визнанні правочину недійсним: чи достатньо подати позов лише про недійсність, чи необхідно одночасно заявляти вимогу про застосування наслідків реституції, зазначивши, що зараз таке питання вчергове перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду. Окремо доповідач навів приклади із судової практики Великої Палати ВС і КГС ВС, зокрема про розмежування фраудаторного й фіктивного правочинів та визначення, які саме статті ЦК України (статті 13, 228, 234) мають застосовуватися для кваліфікації правочину як фраудаторного.

На завершення Олександр Банасько з посиланням на експертний висновок міжнародного консультанта Ради Європи зазначив про сумісність судової практики Верховного Суду щодо фраудаторних правочинів з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Водночас спікер наголосив на важливості дотримання балансу між захистом інтересів кредиторів і правами добросовісних набувачів майна на мирне володіння майном крізь призму норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини. Він зауважив, що суди повинні ретельно аналізувати кожну конкретну спірну ситуацію, застосовуючи «трискладовий тест» для перевірки пропорційності втручання у право власності виключно добросовісного набувача.

Суддя підсумував, що інститут визнання фраудаторних правочинів недійсними є ключовим інструментом, спрямованим на досягнення головної мети процедури банкрутства — максимального погашення вимог кредиторів.

Другу панель, присвячену захисту прав боржника та зловживанню кредиторами, модерував суддя ВС у КГС Валерій Картере.

Суддя ВС у КГС Володимир Погребняк розглянув деякі аспекти правового статусу арбітражного керуючого. Він зауважив, що арбітражний керуючий є унікальною процесуальною фігурою, від професійних та особистих якостей якої значною мірою залежить перебіг справи про неплатоспроможність. Доповідач відзначив зростання професійного рівня арбітражних керуючих за останні п’ять років і висловив підтримку їхній саморегулівній організації, вбачаючи в цьому правильний крок законодавця.

Суддя детально розглянув різні спеціальні статуси арбітражного керуючого, передбачені положеннями КУзПБ: адміністратор превентивної реструктуризації, розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор, керуючий реалізацією. Володимир Погребняк акцентував на особливостях їхніх функцій — від інвентаризаційних, контрольних і організаційних повноважень до управління майном і забезпечення виконання плану санації. Він зазначив, що арбітражний керуючий не може розглядатися як представник боржника чи кредиторів, адже його статус є sui generis — самостійним і унікальним, спрямованим на досягнення оптимального економічного результату в процедурі банкрутства.

Окрему увагу спікер приділив проблемним аспектам призначення та винагороди арбітражних керуючих, вказавши на необхідність удосконалення автоматизованої системи відбору, повернення до принципів її неупередженості після завершення воєнного стану, а також пошуку прозорих механізмів фінансування їх діяльності. Він окреслив можливі напрями розвитку законодавства — посилення незалежності арбітражних керуючих, впровадження сучасних аналітичних механізмів і навіть штучного інтелекту для оцінки їх ефективності, а також створення дієвої системи підвищення кваліфікації та професійних стандартів у цій сфері.

Суддя Господарського суду Одеської області Світлана Райчева докладно висвітлила тему щодо актуальних питань застосування солідарної та субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство. Вона наголосила, що результативність реформ залежить від чітких цілей і постійного моніторингу їх досягнення. За її словами, останні законодавчі зміни посилили позицію боржника (розширення санації, повернення мирової угоди), але паралельно було спрощено вхід у процедуру (сума входу, виконавче провадження), водночас питання 30-денного строку заявлення вимог кредиторів ускладнює формування сталого пасиву для ефективної санації та мирової угоди.

Доповідачка розповіла про сучасну практику: заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності подає переважно ліквідатор у відокремленому провадженні за ст. 7 КУзПБ за нормами ГПК України. Водночас головна доказова база тримається на аналізі фінансового стану боржника і висновку про доведення до банкрутства, який часто є поверховим через непередання документів засновниками / учасниками / керівниками, що призводить до відмов у позовах. Було запропоновано змістити акцент на стадію розпорядження майном: визначати стан неплатоспроможності та доведення до банкрутства в межах справи про банкрутство, завчасно залучати «носіїв інформації» (директорів, засновників, учасників і тих, хто втратили цей статус протягом трьох років), фіксувати незаконні дії під час банкрутства, що підвищить ефективність доказової бази і скоротить строки.

Молодший науковий співробітник НДІ приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака  НАПрН України Родіон Поляков зосередився на відповідальності за несвоєчасне ініціювання відкриття провадження у справі про банкрутство. Доповідач детально проаналізував правову природу такого діяння, визначивши його як правопорушення (делікт), що має тягнути за собою юридичну відповідальність. Основну увагу було приділено аналізу моделей регулювання цього питання в європейських країнах, зокрема в Німеччичині та Франції, які представляють прокредиторський і продебіторський підходи відповідно. Німецьке законодавство передбачає сувору кримінальну відповідальність, аж до позбавлення волі, тоді як французька модель є значно ліберальнішою.

Також він зауважив про нагальну потребу в перегляді підходів до регулювання відповідальності у сфері банкрутства з метою захисту прав кредиторів і забезпечення фінансової дисципліни.

Суддя Господарського суду Закарпатської області Павло Пригуза, презентуючи тему «Кредитні спілки: практика застосування ст. 93-3 Кодексу. Бюджетні установи: проблеми визначення статусу банкрута», зазначив, що після законодавчих змін 2023 року, якими КУзПБ було доповнено ст. 93-3, в Україні почала формуватися абсолютно нова судова практика. На прикладі перших справ, ініційованих Національним банком України, спікер висвітлив ключові правові виклики та процесуальні нюанси, з якими стикаються господарські суди.

Суддя окреслив тенденцію, за якою НБУ схильний розглядати свої рішення про віднесення кредитної спілки до неплатоспроможних і про припинення дії ліцензії як безумовну підставу для визнання боржника банкрутом. На противагу цьому підходу Павло Пригуза наголосив, що саме суд повинен встановлювати наявність підстав для банкрутства.

Окрім цього, спікер звернув увагу на процедурні дилеми, зокрема на критерії застосування ліквідаційної процедури замість розпорядження майном, особливо у випадках, коли НБУ вже запровадив тимчасову адміністрацію. Він також вказав на те, що нормативна база самого НБУ ще не узгоджена з новим законодавством і не містить методик для аналізу ознак саме банкрутства, а не лише неплатоспроможності.

У межах завершальної панелі конференції, модератором якої був секретар судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС Олег Васьковський, обговорили питання щодо ефективності процедур банкрутства та інструменти їх удосконалення.

Професор університету «Уніон Нікола Тесла» Джуро Джурич представив аналіз запроваджених в Україні підходів до захисту нового та проміжного фінансування в межах превентивної реструктуризації, наголосивши, що раннє залучення ресурсів дозволяє боржнику стабілізувати операційну діяльність, вести переговори з кредиторами та реалізувати затверджений план, а отже уникнути неплатоспроможності й зберегти робочі місця та вартість бізнесу.

Спікер окреслив також вимогу «ринковості» умов: транзакції із залучення проміжного фінансування під час мораторію мають відповідати звичайним ринковим практикам і не погіршувати становище як боржника, так і кредиторів. Професор звернув увагу на випадки, коли план змінює структуру власного капіталу, тоді формується окремий клас учасників, а директор повинен звернутися до суду по дозвіл на укладення відповідних правочинів. Водночас доповідач наголосив на обов’язку директорів діяти добросовісно, запобігати навмисним чи недбалим рішенням, що можуть довести підприємство до неплатоспроможності, і належно обґрунтовувати потребу в новому фінансуванні у самому плані. За відсутності такого обґрунтування суд може відмовити в затвердженні. Представлені підходи узгоджуються з Директивою ЄС 2019/1023, вони відображені в оновлених положеннях національного законодавства, що набули чинності з 1 січня 2025 року.

Практичний вимір підвищення ефективності процедур представив заступник Голови Державної судової адміністрації України Леонід Сапельніков, який окреслив ключові елементи цифровізації справ, пов’язаних з банкрутством. Як зазначив доповідач, налагоджено офіційне оприлюднення у справах про неплатоспроможність: повідомлень про відкриття провадження, переходи між процедурами, оголошень про введення ліквідації чи санації, а також процесуальних ухвал, зокрема щодо перерв, виправлення описок, прийняття апеляцій і касацій на ресурсах судової влади; впроваджено шаблони документів для швидкої публікації. Реалізовано автоматизоване визначення кандидатур арбітражних керуючих із центральної бази даних. Серед найближчих оновлень – розширення надсилання електронних повідомлень щодо процедур превентивної реструктуризації.

Директор Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України Владислав Філатов розповів про оцінювання ефективності процедур (тривалість, вартість, прозорість, передбачуваність і результативність) та назвав чинники, що системно знижують показники, такі як затяжні строки, високі й неунормовані процесуальні витрати, пасивність кредиторів, дефіцит прозорості, а також стигматизація банкрутства, що стримує раннє звернення боржників по правовий захист. За його словами, підвищення рівня задоволення вимог з одиничних відсотків до близько 20 % – позитивний результат, але недостатній для сталого оздоровлення економіки. Необхідним є нормативне визначення складу витрат у справах про неплатоспроможність; урахування вартості грошей у часі в планах санації; зміцнення інституту превентивної реструктуризації; удосконалення автоматизованого відбору арбітражних керуючих разом із підвищенням кваліфікаційних стандартів; запровадження диференційованого підходу до мікро- та малого бізнесу з урахуванням міжнародних рекомендацій. Ключовий маркер якості провадження – дотримання легітимної мети звернення до процедур неплатоспроможності та баланс приватного й публічного інтересів: лише за таких умов банкрутство працює як універсальний правовий інструмент для чесного перерозподілу ризиків і перезапуску життєздатного бізнесу.

Суддя Господарського суду Київської області Олена Янюк акцентувала на проблематиці дотримання процесуальних строків. Вона нагадала, що КУзПБ передбачає чіткі часові межі для окремих стадій (170 календарних днів для розпорядження майном, до 12 місяців для ліквідаційної процедури, 120 днів для підготовки плану реструктуризації фізичної особи, а також до 5–10 років для реалізації такого плану). На переконання судді, дотримання цих строків є ключовим для ефективності всього процесу, адже їх порушення призводить до суттєвих негативних наслідків, а саме зростання витрат кредиторів, зменшення ймовірності відновлення платоспроможності боржника та втрати його активів. Як приклад суддя навела рішення ЄСПЛ у справі «Фесенко проти України», де держава була притягнута до відповідальності саме через тривале провадження у справі про банкрутство, що тривало понад 13 років.

Серед причин затягування процедур банкрутства суддя виокремила як суб’єктивні, так і об’єктивні чинники. З боку кредиторів це може бути неналежне виконання обов’язків, пасивність у провадженні або численні оскарження проміжних рішень. З боку боржників – ігнорування запитів арбітражних керуючих, ухилення від надання документів, маніпуляції із процесом. Проблеми виникають і на етапі призначення та відсторонення арбітражних керуючих, коли недобросовісне використання права відмови від справи призводить до багатомісячних зупинок. До зовнішніх факторів, які ускладнюють розгляд, суддя зарахувала обставини воєнного часу. На думку спікерки, дієвим інструментом протидії зловживанням може бути застосування процесуальних заходів впливу, передбачених ст. 135 ГПК України, а також удосконалення законодавства щодо обов’язку арбітражних керуючих вказувати поважні причини для відмови від справи.

Арбітражний керуючий Євген Іваненко розповів про перешкоди, які заважають ефективному виконанню функцій арбітражного керуючого в процедурах банкрутства. Метою банкрутства, за судовою практикою, є або відновлення платоспроможності боржника, або максимальне задоволення вимог кредиторів. Доповідач зазначив, що ефективність діяльності арбітражного керуючого залежить від роботи з двома ключовими змінними – активами і пасивами боржника. При цьому чимало перешкод виникає ще на стадії інвентаризації, коли керівники боржника блокують доступ до майна або документів. Відсутність відповідальності за ненадання інформації, а також складність виконання судових ухвал через виконавче провадження значно ускладнюють роботу.

Звернув увагу спікер і на колізії в КУзПБ, коли розпоряднику майна одночасно надаються контрольні повноваження і забороняється втручатися в господарську діяльність боржника, що створює поле для маніпуляцій. У ліквідаційних процедурах проблемними залишаються питання виключення кінцевих бенефіціарних власників, відкриття банківських рахунків, а також збереження майна до першого продажу без належного механізму державної підтримки. Доповідач підкреслив, що важливим кроком до підвищення ефективності є запровадження фінансової відповідальності для посадових осіб боржників, які перешкоджають процесу, адже це не лише стимулювало б їх співпрацю, а й частково фінансувало б саму процедуру.

Підбиваючи підсумки конференції, голова КГС ВС Лариса Рогач наголосила, що обговорення підтвердило актуальність і багатогранність проблематики банкрутства. За її словами, ключовим завданням залишається пошук балансу між приватними інтересами боржника, суспільними потребами та реальним забезпеченням прав кредиторів з урахуванням недопущення зловживань як з однієї, так і з іншої сторони.

Лариса Рогач зауважила, що ефективність процедур банкрутства має оцінюватися крізь призму не лише їх законодавчого закріплення, а й практичного застосування. Зокрема, попит на процедуру превентивної реструктуризації засвідчив, що нові інструменти можуть бути затребуваними та дієвими в українських умовах. Це, на її переконання, відкриває перспективи для того, щоб у майбутньому ділитися українським досвідом і на міжнародному рівні, презентуючи його як передову практику, здатну зацікавити професійну спільноту за кордоном.

«Наша дискусія довела, що важливо забезпечити реальність і дієвість прав кредиторів, але водночас не допустити зловживань. Саме цей баланс має визначати подальший розвиток законодавства і судової практики», – підсумувала Лариса Рогач, подякувавши учасникам конференції за активність і ґрунтовність обговорення.

Презентації учасників науково-практичної конференції – за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pokazniki-diyalnosti/konferencii/2025_09_26_konferen_kgs. 

Відеозапис конференції можна переглянути на ютуб-каналі Верховного Суду – https://youtu.be/03kF1T-dujM. 

Верховний Суд