Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мирослава Білак виступила з лекцією «Практика Верховного Суду у справах поранених військових» для юристів-волонтерів спільноти Pro bono Громадської організації «Правозахисний центр для військовослужбовців “Принцип”».

Насамперед спікерка навела статистичні дані щодо надходження касаційних скарг і справ до КАС ВС. Вона поінформувала, що станом на вересень 2025 року на розгляді перебуває 39 580 справ і матеріалів. З них 6071 (16,4 %) справа стосується мобілізації, військової служби та соціального захисту ветеранів.

Суддя акцентувала на важливості оглядів судової практики Верховного Суду для забезпечення єдності правозастосування, зокрема звернула увагу на огляд судової практики КАС ВС у спорах щодо соціального захисту і пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей (https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/ogliady/Oglyad_KAS_viiskov_sim_zahist.pdf). Мирослава Білак відзначила, що такі огляди і дайджести з різних категорій справ регулярно публікуються на сайті ВС. Їх ключова мета – забезпечити єдність судової практики. На переконання доповідачки, ці матеріали можуть бути допоміжними та ефективними навіть на етапі досудового врегулювання спору. За словами лекторки, якісна підготовка правників дозволяє ефективно захищати права військових навіть у тих спорах, у яких практика вже сформована. Вона закликала правників стежити за цими оновленнями та застосовувати сформовані позиції для зручності та прискорення процесу.

Звернула увагу суддя й на ключові проблеми, які стосуються порушеної тематики. На сьогодні можна виокремити три головні проблемні аспекти: швидкоплинність законодавства, доказова база і брак людського ресурсу (зокрема, суддів), що безпосередньо впливає на ефективність захисту прав людини. Мирослава Білак зазначила, що в цьому аспекті основна відповідальність за ефективний захист прав покладається саме на правників. Суди, працюючи в умовах воєнного часу, значного навантаження та нестачі кадрового потенціалу, часом фізично можуть бути не спроможні зібрати всі необхідні докази, особливо, якщо це стосується суддів із прифронтової зони бойових дій. В умовах постійного оновлення законодавства, яке часто змінюється, саме юристи, зокрема адвокати, мають бути постійно готові до розв'язання проблем та орієнтуватися в усіх законодавчих змінах. Це дасть змогу вирішувати значну кількість питань на досудовому етапі, що своєю чергою заощадить час, фінансові ресурси.

Правовий режим воєнного стану хоч і запроваджує певні обмеження свобод, але не скасовує принципів правовладдя, їхньої значущої ролі в обмеженні дій / рішень суб’єктів владних повноважень у приватну сферу особи. Ключове завдання адміністративного суду сьогодні полягає у віднайденні та застосуванні балансу (принципу пропорційності) між потребами військової необхідності та захистом прав людини. Тобто, захищаючи права військового, суд не повинен підривати порядок, який в умовах воєнного стану досить не просто забезпечувати. При цьому юристам необхідно пам’ятати, що в умовах воєнного стану пріоритетним є застосування спеціального законодавства стосовно загального, дія якого по суті обмежена дією режиму воєнного стану. Якщо, наприклад, ідеться про застосування норм постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану», яка регулює питання виплати додаткової винагороди, то воно має відбуватися з урахуванням положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і прийнятого на його підставі Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260.

У межах лекції доповідачка також  ознайомила присутніх з актуальними правовими позиціями ВС щодо захисту прав військовослужбовців. Зокрема, вона детально висвітлила підхід ВС стосовно довідки про обставини травми і строку звернення за її отриманням. Так, у постанові від 6 березня 2025 року у справі № 380/13595/24 Суд зазначив, що довідка про обставини поранення є офіційним документом, що засвідчує факт отримання травми під час виконання військового обов’язку. Вона необхідна для проходження військово-лікарської комісії та підтвердження причинного зв’язку між пораненням і службовою діяльністю.

ВС вказав, що законодавство не встановлює конкретного строку, протягом якого військовий зобов’язаний звернутися до військової частини для отримання довідки про обставини травми. Отже, звернення за довідкою може відбутися в будь-який час після отримання поранення, і таке звернення не може бути визнане несвоєчасним або необґрунтованим. Важливо, що відсутність довідки не є провиною військовослужбовця.

Мирослава Білак представила аудиторії й позицію ВС, що стосувалася виплати додаткової винагороди після чотирьох місяців безперервного лікування / відпустки для лікування пораненим бійцям. У постанові від 19 червня 2025 року у справі № 480/9155/23 Суд дійшов висновку, що відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров’я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про таке продовження. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров’я та у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою не повинен перевищувати чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).

Лекторка також звернула увагу на практику щодо позбавлення винагороди за порушення дисципліни. Як приклад вона навела постанову ВС від 24 квітня 2025 року у справі № 420/6259/23, в якій солдата було притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом ЗСУ та накладено стягнення «сувора догана» за несвоєчасне повернення з лікувального закладу. Суд дійшов висновку, що це не виключає (не заперечує) можливості настання (за наявності нормативних підстав) інших юридичних наслідків за тим самим фактом (діянням), зокрема й позбавлення (невиплати) додаткової винагороди (п. 1 постанови № 168), що не може позиціонуватися як повторне (подвійне) застосування юридичної відповідальності.

Після лекції суддя відповіла на запитання аудиторії, в яких, серед іншого, торкнулася критеріїв, що обмежують дискрецію суб’єктів владних повноважень і меж втручання суду в таку дискрецію, які містяться у ст. 2 КАС України та, зокрема, визначають обґрунтованість дій / рішень таких суб’єктів.

На завершення Мирослава Білак зауважила, що, безумовно, в умовах війни захист країни є абсолютним пріоритетом. Проте спільне завдання сьогодні – «озброїти» військових правом. Забезпечення єдності застосування судової практики не лише захищатиме військовослужбовців, а й зміцнюватиме всі інститути влади.

Захід організувала Громадська організація «Правозахисний центр для військовослужбовців "Принцип"».

Фото надані організатором.

Верховний Суд