Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Різниця між крадіжкою та грабежем - судова практика

18 березня 2026, 17:01

6 березня 2026 року Карлівський районний суд Полтавської області розглянув із постановленням обвинувального вироку кримінальне провадження щодо 36-річного місцевого мешканця за фактом відкритого викрадення чужого майна, вчиненому повторно.

Судом встановлено, що обвинувачений ще в листопаді 2020 року, знаходячись у приміщенні одного з магазинів міста, взяв із торгового прилавку акустичну систему та приховав її під одягом, намагаючись непомітно винести товар без оплати. Однак під час проходження через систему захисту від крадіжок спрацював сигнал, після чого працівник магазину почав вимагати від нього зупинитися. Усвідомлюючи, що його дії викриті, чоловік залишив приміщення магазину з товаром та зник із місця події, фактично продовживши протиправне заволодіння майном відкрито.

У судовому засіданні обвинувачений частково визнав свою вину, зазначивши, що вважає свої дії крадіжкою. Проте суд, дослідивши показання свідків, відеозаписи з камер спостереження та інші матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що після викриття обвинувачений продовжив утримувати викрадене майно та залишив місце події, усвідомлюючи, що його дії помічені. За таких обставин вчинене правопорушення підлягає кваліфікації саме як грабіж.

Суд також врахував практику Верховного Суду, відповідно до якої дії, розпочаті як таємне викрадення майна, але продовжені після їх викриття з метою зберегти викрадене, слід кваліфікувати як відкрите викрадення, тобто грабіж.

Призначаючи покарання, суд звернув увагу, що обвинувачений раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності та має кілька попередніх обвинувальних вироків суду, а також врахував ступінь тяжкості злочину, дані про особу обвинуваченого, його попередні судимості, а також те, що він сприяв розкриттю кримінального правопорушення. У результаті чоловіка визнано винуватим у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення та призначено остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі

Примітка: відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.