Знищення предмета застави є законною підставою для припинення обтяження нерухомого майна і зняття заборони на його відчуження. Це має ключове значення для власників житла, знищеного внаслідок бойових дій, оскільки дає змогу зняти обтяження, необхідне для оформлення державної компенсації.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

У справі, що переглядалася, зазначено, що позивачка придбала в м. Бахмуті квартиру, яка, як з’ясувалося пізніше, вже була предметом застави з 1998 року за кредитним договором попереднього власника. З метою оформлення права на компенсацію внаслідок знищення / пошкодження квартири вона звернулася до державного реєстратора, однак отримала відмову у зв’язку з наявним зареєстрованим обтяженням речових прав на квартиру. Позивачка просила суд зняти заборону відчуження, посилаючись на те, що вона є добросовісним набувачем, а майно фактично знищене внаслідок агресії рф.

Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили. Свої рішення вони мотивували тим, що позивачка є добросовісним набувачем квартири, не має невиконаних зобов’язань перед банком, а кредитор тривалий час не пред’являв вимог до боржника чи його спадкоємців.

КЦС ВС частково задовольнив касаційну скаргу банку і зробив такі правові висновки. 

Зокрема, КЦС ВС роз’яснив, що відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково вважали добросовісність набувача достатньою підставою для зняття обтяження, не врахувавши, що основне зобов’язання за кредитом залишилося невиконаним.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Отже, застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.

Водночас суди не звернули уваги на доводи позову щодо знищення предмета застави і не надали їм відповідної правової оцінки з огляду на вимоги ст. 28 Закону України «Про заставу» та п. 2 ч. 1 ст. 593 ЦК України.  Найважливішою нормою в цьому контексті є п. 2 ч. 1 ст. 593 ЦК України, згідно з яким право застави припиняється в разі втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави.

КЦС ВС виснував, що оскільки позивачка зверталася до реєстратора саме з метою компенсації за знищене / пошкоджене майно, суди мали встановити обставини щодо знищення предмета застави, що згідно зі ст. 28 Закону України «Про заставу» є підставою для її припинення.

За результатами розгляду касаційної скарги банку КЦС ВС скасував судові рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова КЦС Суду від 27 травня 2026 року у справі № 212/3248/25 (провадження № 61-12889св25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/136946266. 

Верховний Суд