Суддя Верховного Суду в Касаційному цивільному суді Василь Крат проаналізував актуальні висновки Верховного Суду за останній рік щодо іпотечних правовідносин, виселення, споживчого кредитування та суміжних питань на науково-практичній конференції «Іпотечні читання 2026» в межах Острозького правничого форуму, що відбувся в Національному університеті «Острозька академія» 30 жовтня 2026 року.

На початку виступу з доповіддю «Трохи про іпотечне та навколоіпотечне» Василь Крат звернувся до класики українського приватного права й зупинився на розділі про іпотеку з курсу лекцій Андрія Яковліва «Цивільне право». За Яковлівим, іпотека є речовим правом, що забезпечує виконання кредитного зобов'язання. Вона не надає кредиторові фактичного панування над річчю, а лише встановлює формальний юридичний зв'язок із заставним майном. Суддя розповів і про «легальну гіпотеку», яка виникає на підставі закону. Вона обтяжувала майно чоловіка для забезпечення інтересів дружини, майно опікунів для захисту малолітніх і майно управителів для забезпечення інтересів державної скарбниці. Ці ідеї, сказав Василь Крат, мають і сучасне звучання, тож у питаннях іпотеки йдеться не так про реформування, як про переосмислення напряму її розвитку.

Суддя зазначив, що в постанові Великої Палати ВС від 3 грудня 2025 року у справі № 902/388/18 підтверджено відмінність між речовою вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem) та особистою вимогою про стягнення боргу (actio in personam). Іпотека пов’язана насамперед із майном, а не з особою іпотекодавця, тому відчуження предмета іпотеки не припиняє обтяження. Відповідно, новий власник ризикує втратити це майно в разі невиконання боржником забезпеченого зобов’язання.

Значну увагу доповідач приділив спорам, пов’язаним із виселенням з іпотечного житла. Так, у постанові від 2 лютого 2026 року у справі № 522/3747/22 ОП КЦС ВС визнала належним способом захисту іпотекодержателя окремий позов про визнання малолітньої дитини такою, що втратила право користування житлом, якщо її зареєстрували в ньому без згоди кредитора після передачі майна на реалізацію у виконавчому провадженні. Розгляд такого позову дає суду можливість оцінити баланс інтересів сторін, зокрема найкращі інтереси дитини.

Іншого аспекту іпотеки та позасудового виселення стосувалася постанова ОП КЦС ВС від 7 вересня 2026 року у справі № 308/16652/23. Суд наголосив на неприпустимості позасудового виселення та можливості особи, виселеної з порушенням установленого порядку, вимагати відшкодування збитків, компенсації моральної шкоди й вселення до житла. Водночас Василь Крат зауважив, що справа розглядалася за попереднього правового регулювання, тоді як із 15 лютого 2026 року чинним є Закон України «Про основні засади житлової політики».

У контексті іпотеки та виселення суддя також проаналізував рішення Європейського суду з прав людини від 3 вересня 2026 року (заява № 47789/18) у справі «Ситник проти України».

Крім того, доповідач зупинився на питанні пріоритетності іпотечних обтяжень. Він нагадав, що окремою ухвалою від 3 червня 2026 року у справі № 203/2049/23 КЦС ВС звернув увагу Кабінету Міністрів України на необхідність закріпити в законодавстві про державну реєстрацію речових прав пріоритет іпотеки перед наступними обтяженнями, зокрема встановленими на підставі судових рішень про заборону реєстраційних дій. Суд визначив тримісячний строк для надання відповіді на окрему ухвалу.

Переходячи до суміжних питань кредитних правовідносин, Василь Крат зазначив про масштаби мікрокредитування. За наведеними ним даними Опендатаботу, у першому кварталі 2026 року кількість виданих мікрокредитів сягнула 2,14 млн, а проблемна заборгованість перевищила 30 млрд грн, значну частину якої становлять нараховані лихварські проценти.

У цьому контексті суддя розглянув постанову ОП КЦС ВС від 7 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 щодо договору споживчого кредиту, укладеного у 2021 році. На момент укладення договору законодавство не передбачало норми, яка давала б підстави визнавати умову про розмір процентів нікчемною. Тому для захисту прав споживача можуть застосовуватися механізми, передбачені ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»: оспорення умов договору, його зміна або тлумачення. Якщо споживач не заявив вимог про зміну чи оспорення договору, суд може застосувати тлумачення нечітких або двозначних положень. Саме такий підхід було використано в цій справі: суперечливі умови кредитного договору витлумачено на користь споживача.

Василь Крат порушив і питання позовної давності у кредитних правовідносинах. Він звернув увагу на висловлену ним в окремій думці від 16 квітня 2026 року у справі № 751/4086/24 позицію, відповідно до якої позов про стягнення основного боргу перериває перебіг позовної давності також щодо вимог про інфляційні втрати та 3 % річних. На його думку, такі нарахування входять до складу грошового зобов’язання і в розумінні ч. 2 ст. 264 ЦК України є частиною відповідної вимоги.

Доповідач проаналізував також постанову КЦС ВС від 23 вересня 2026 року у справі № 758/7615/23 щодо застосування ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування». У ній Суд зазначив, що подання кредитором позову саме по собі не є вимогою про дострокове повернення кредиту в розумінні ч. 4 цієї статті. За відсутності такої вимоги в позичальника не виникає обов’язку достроково повертати кредит.

Презентація Василя Крата — https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezent2026/Prezent_Ipotechnu_Chutan.pdf

Верховний Суд