У разі смерті обвинуваченого, стосовно якого в апеляційному порядку оскаржено виправдувальний вирок, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження (якщо вирок ухвалено й оскаржено стосовно кількох осіб – закриває апеляційне провадження в частині оскарження вироку стосовно померлого) на підставі ст. 8, ч. 6 ст. 9, п. 5 ч. 1 ст. 284, 417 КПК України, крім випадку, якщо цей вирок оскаржено стороною захисту в частині мотивів і підстав виправдання та близькі родичі або члени сім’ї померлого наполягають на продовженні розгляду цієї апеляційної скарги.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду.

У цій справі особу обвинувачували за ч. 2 ст. 276 КК України в порушенні правил безпеки руху залізничного транспорту, що спричинило зіткнення пасажирського потяга з маневровим складом. Вироком суду першої інстанції її визнано невинуватою та виправдано у зв’язку з недоведеністю її винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.

Прокурор оскаржив виправдувальний вирок, однак до початку апеляційного перегляду обвинувачена померла.

Апеляційний суд переглянув виправдувальний вирок по суті й дійшов висновку про невмотивованість виправдання. За результатами перегляду він частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував виправдувальний вирок і закрив кримінальне провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв’язку зі смертю обвинуваченої.

Переглядаючи справу, Велика Палата ВС зазначила, що законодавець визначив імперативний обов’язок для прокурора і суду припинити кримінальне переслідування особи, яка померла під час досудового розслідування або на стадії судового розгляду, крім випадків, якщо провадження є потрібним для реабілітації померлого.

Чинний КПК України не містить приписів, які б передбачали можливість продовження кримінального провадження стосовно померлої особи з іншою метою, ніж її реабілітація. Це обумовлено тим, що смерть обвинуваченого позбавляє кримінальне провадження легітимної процесуальної мети (якщо немає мети реабілітації цієї особи). У такому разі припиняється процесуальна діяльність, спрямована на подальше вирішення питання про винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення та можливість застосування до неї кримінально-правових наслідків.

Посмертне продовження кримінального провадження стосовно обвинуваченого без мети його реабілітації неминуче призводить до порушення низки фундаментальних гарантій справедливого судового розгляду. Зокрема, це унеможливлює забезпечення права на участь у розгляді справи (ч. 3 ст. 21 КПК України) та права на захист у його змісті, визначеному ст. 20 КПК України (надання пояснень, збирання і подання доказів, особиста участь). За таких умов порушується і принцип змагальності та рівності сторін (ст. 22 КПК України).

Велика Палата ВС зазначила, що такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі «Градінар проти Молдови» ЄСПЛ висловив серйозні застереження стосовно правової системи, яка допускає судовий розгляд і засудження померлих осіб, а в справі «Магнітський та інші проти Росії» – наголосив, що такий розгляд за своєю природою несумісний із гарантіями справедливого суду, крім проваджень, спрямованих на реабілітацію.

Тож згідно з чинним КПК України у разі смерті обвинуваченого кримінальне провадження стосовно цієї особи не може продовжуватися, крім випадку, коли це потрібно для реабілітації померлого.

Водночас ВП ВС зауважила, що ст. 417 КПК України визначає порядок закриття кримінального провадження у разі оскарження в апеляційному порядку обвинувального вироку суду, але не містить правил, які б регулювали порядок дій суду апеляційної інстанції в разі смерті обвинуваченого, стосовно якого оскаржено виправдувальний вирок. Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України в такому разі застосовуються загальні засади кримінального провадження, зокрема принцип верховенства права, який застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Враховуючи те, що продовження кримінального провадження з метою, відмінною від реабілітації померлого, після смерті обвинуваченого не передбачене чинним КПК України і суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також те, що законодавець прямо і недвозначно встановив, що в разі наявності підстав для закриття кримінального провадження скасуванню підлягає лише обвинувальний вирок, ВП ВС виснувала, що в разі смерті особи, стосовно якої оскаржено виправдувальний вирок, крім випадку, якщо такий вирок було оскаржено стороною захисту в частині мотивів і підстав виправдання та близькі родичі або члени сім’ї померлого наполягають на продовженні розгляду цієї апеляційної скарги, апеляційний розгляд не може бути продовжений, а виправдувальний вирок – скасований (оскільки скасування виправдувального вироку суперечило б меті реабілітації обвинуваченого).

Водночас закрити кримінальне провадження в цілому, поки виправдувальний вирок не скасовано, також неможливо. Тому належним процесуальним рішенням є закриття апеляційного провадження без скасування виправдувального вироку на підставі ст. 8, ч. 6 ст. 9, п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України. Виняток становить випадок, коли цей вирок оскаржено стороною захисту в частині мотивів і підстав виправдання та близькі родичі або члени сім’ї померлого наполягають на продовженні розгляду цієї апеляційної скарги.

Велика Палата ВС звернула увагу, що у цій справі захисник і дочка померлої не оскаржували виправдувального вироку й не порушували питання про зміну мотивів чи підстав виправдання. Вони заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити цей вирок без змін. За таких обставин потреби продовжувати провадження для реабілітації обвинуваченої не було.

Також ВП ВС зауважила, що відсутність клопотання прокурора про закриття провадження не створювала підстав для продовження апеляційного перегляду. Приписи ч. 10 ст. 284 КПК України покликані забезпечити близьким родичам і членам сім’ї померлого можливість домагатися продовження провадження з метою реабілітації. Їх не можна використовувати для протилежного, тобто для скасування рішення, яким особу вже було реабілітовано.

Оскільки КПК України не наділяє суд касаційної інстанції повноваженням скасувати рішення апеляційного суду та закрити апеляційне провадження, залишивши в силі вирок суду першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду задовольнила касаційну скаргу захисника, скасувала ухвалу апеляційного суду як таку, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, і призначила новий розгляд провадження в суді апеляційної інстанції.

Постанова ВП ВС від 28 жовтня 2026 року у справі № 676/3341/20  – https://reyestr.court.gov.ua/Review/141029439. 

Верховний Суд